День для прийдешнього, Загребельный Павел Архипович, полная версия книги, читать онлайн

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

День для прийдешнього

Кошарного секретарка ненавиділа. Його звали Антон Кузьмич по паспорту, а він сам себе величав тільки Анатолієм. І вдома, і на роботі був завжди Анатолій Кузьмич. Щоправда, Кукулик звав його Антоном. Навіть якось при співробітниках сказав Кошарному: — Що ж ти, брате, соромишся батьківського імені. Чехов он був Антон. — Та я нічого, так якось вийшло, з фронту ще повелося, — спаленів Кошарний. Таня вперто називала головного інженера Антоном. Подзвонила Кошарному. Він сидів коло телефону, видно, зранку ждав дзвінків. — Антон Кузьмич? — Ну? — Це Таня, доброго ранку. — Ну? — Я хотіла вам нагадати... — Ну? У неї так і крутилося на кінчику язика «Нагадати вам, що ви — хамлюга і свиня», але стерпіла, мовила спокійно далі: — Що, як секретар жюрі, ви маєте бути за півгодини раніше. — Не ваше діло. — Мені звелів передати вам це Василь Васильович. — Без вас з ним говорив. — І ще дозвольте вам сказати, що я в захопленні від вашої люб’язності! — випалила все-таки Таня і клацнула трубкою. Боятися? Вона нікого не боялася. Знала, що вродлива, володіла тією дозою природного розуму, яка не дає молодій дівчині загинути, плюс до того ще мала десятилітку, що вже ставило Дівчину майже в цілковиту незалежність від усіляких кошарних-свинарних.

Книга закрыта по требованию правообладателя.